«Наша стійкість ґрунтується на нашій готовності боротися за цінності, які ми відстоюємо. росія намагається переконати українців, що наш вибір на користь демократії, який ми зробили 9 років тому, і що всі наші цінності – фальшиві, нікого не захищають. І що тільки сила має значення. Тому ця війна – боротьба між двома системами – авторитаризмом і демократією», – Олександра Матвійчук, нобелівська лауреатка, керівниця Центру громадянських свобод
3-го березня у межах конференції «Стійкість та демократія: потреба нових етичних, солідарних та безпекових інфраструктур» в УКУ пройшла серія панельних дискусій. Учасники обговорювали питання етичних принципів та інструментів для впровадження демократичних практик, а також говорили про нові моделі суспільно-публічної взаємодії у повоєнній Україні. Конференцію організували Факультет суспільних наук УКУ та Міжнародний інститут етики та проблем сучасності.
Ділимося з вами тезами з цих дискусій.
Екологія демократії: етичні принципи та «моральний клімат»
Тарас Добко, перший проректор Українського католицького університету:
Москва послідовно корумпувала не тільки українські, а й західні еліти, роблячи їх вразливими та залежними. путінська росія служила «клондайком» для швидкого збагачення західних шукачів легкої наживи. «Гроші не пахнуть», – росію такий підхід цілком влаштовував, оскільки позбавляв західний бізнес морального стрижня і занурював у летаргічний сон безпринципності. Треба було статися великій війні й нічим не спровокованій агресії, тим злочинам проти людяності, від яких волосся стає дибки і порушенню всіх законів ведення війни, щоб західні компанії нарешті отямилися і почали виводити свої активи з росії. Ні агресія проти Грузії, ні події в Сирії, ні анексія Криму не послужили свого часу тривожним дзвінком для західних компаній.
Тарас Добко, перший проректор Українського католицького університету
Олександра Матвійчук, нобелівська лауреатка, керівниця Центру громадянських свобод:
путін дійсно вважає демократію, верховенство права — фальшивими цінностями. Бо цінності – це те, що визначає нашу поведінку не тоді, коли нам легко, а коли важко. путін бачив те, що бачили ми — правозахисники і правозахисниці в розвинених демократіях. Не лише в те, що в окремих країнах нашого регіону зміцнюються авторитарні режими і свобода згортається до розмірів тюремної камери. А й що у країнах з розвиненими демократіями починають відкрито ставити під сумнів універсальні принципи загальної декларації прав людини. Це має просте пояснення. Покоління, які боролися за ці цінності й знають їхнє значення, змінилися поколінням, яке ці цінності успадкувало. І тому вони з легкістю починали їх обмінювати на якісь інші цінності, наприклад, на обіцянки економічного блага, ілюзію безпеки, свій комфорт. Сьогодні Україна показує всьому світові, що цінності сучасної демократії потрібно захищати.
лександра Матвійчук, нобелівська лауреатка, керівниця Центру громадянських свобод
Нас чекає дуже багато випробувань. Але що змушує мене дивитись в майбутнє оптимістично? Те, що ми на правильному шляху. Той, шлях, який ми окреслили після Революції Гідності є дуже цивілізаційним. Ми не маємо часу йти цим шляхом спокійно. Тому маємо зробити стрибок. А для стрибка потрібна енергія людей, яка змушуватиме працювати закони та інституції у правильному напрямку. І те, що даватиме цю енергію – віра у верховенство права.
Юрій Підлісний, керівник бакалаврської програми «Етика-Політика-Економіка» УКУ:
Українці повинні працювати над формуванням того, як нас сприймають і як ми щось сприймаємо. Адже від цих установок залежить практично все. У цьому процесі важливими є доброчесні громадяни, бо вони формують свій політичний запит під одним стимулом – чи вони мають у собі прищеплені моральні чесноти, чи ні.
Юрій Підлісний, керівник бакалаврської програми «Етика-Політика-Економіка» УКУ
Європа здатна засумніватися в собі. І навіть, якщо вона робить хибний крок, як у випадку диктаторських режимів XX століття, то здатна перезапитати себе: «Чи ми далі хочемо таке мати?». Теза «ніколи більше» породила універсальну декларацію прав людини. Бо лише тоді, коли права людини захищені на інституційному рівні, ми можемо говорити «ніколи більше».
Етичні інструменти для демократичних практик
Вікторія Козаченко, керівниця Офісу доброчесності НАЗК:
Основною проблемою в Україні є недовіра до держави і сприйняття держави, як ворога. Ми дійшли до висновку, що розвивати доброчесність у дорослих складно, адже система цінностей у них вже сформована. Це не означає, що ми не повинні займатися просвітницькою роботу, але має бути побудова системи правил так, щоб людині було вигідніше скористатися позитивними рішеннями. Люди часто обирають найпростіший і найкомфортніший шлях. Тому треба зробити так, щоб обирати доброчесні прозорі рішення було вигідно та просто.
Дискусія «Етичні інструменти для демократичних практик»
Ігор Козловський, старший науковий співробітник інституту філософії НАН України, м. Київ:
Коли мені ставлять запитання, за які цінності ми боремось, я кажу, що це свобода, хоча це більше, ніж цінність. Але зараз свобода стає цінністю, тому що наш ворог хоче її забрати. Ще одна наша цінність – гідність. Розумію, що це може бути лише внутрішньою позицією Але вона стає зараз цінністю, бо знищити нашу гідність є завданням нашого ворога – росії. І також я визначаю ідентичність як цінність. Чому? Бо ідеологія «русского міра» заперечує нашу ідентичність. Для мене ідентичність – не просто власний вибір. Коли постає питання потенційності життя і твоєї позиції – це стає цінністю.
Світлана Хилюк, директорка Школи права УКУ:
У нас засилля позитивних прав людини. У нашому суспільстві вони виникли як щит – захист людини від надмірного втручання держави в її приватну автономію. Зараз права людини трансформувалися в меч. Тому, що тепер вони мають позитивний характер, коли мають забезпечити певні рішення.
Нам дуже важливо, щоби цінності перестали бути декораціями. Потрібно змінювати систему. Важливо операціоналізувати, як цінності мають бути відображені у регуляторних документах. І пошуки рішень, які регулюють суспільне життя, ми повинні розпочинати від цінностей до вироблення механізмів. А не створювати механізми і декорувати їх цінностями.
Додамо, міжнародна конференція є частиною щорічної серії міжнародних конференцій у межах теми «Цілісний людський розвиток».