Чотири насичені дні навчання, дослідження, дискусій та спільної роботи - такою була школа “Цілісний людський розвиток в дії”, яка стала продовженням серії шкіл від Міжнародного інституту етики і проблем сучасності та Факультету суспільних наук УКУ після літньої школи в Хорватії та школи від Інституту родини та подружнього життя УКУ.
Учасники школи, викладачі та працівники УКУ, у вересні 2023 року мали нагоду вивчити теоретичні компоненти концепції Цілісного людського розвитку, а також дізнатися про механізми її втілення на практиці через інструменти суспільно-орієнтованого навчання.
Окремим блоком програми школи стало дослідження історико-культурного заповідника Тустань. Василь Рожко та Андрій Котлярчук розповіли про багатогранну роботу із заповідником, музеєм та громадою села Урич. Принцип роботи команди Тустані - це не просто збереження культурної спадщини, а продовження її життя. Учасники школи, своєю чергою, запропонували низку ідей, як можна розширити та розвинути роботу заповідника.
Окрім того, після завершальної сесії про суспільно-орієнтоване навчання (СОН) від Ольги Матвійчук, викладачі-учасники школи повернулись до роботи з реальними ідеями впровадження практики СОН у свої навчальні курси.
Олександра Ляшенко описує свій досвід участі в школі: “Школа цілісного людського розвитку в дії трапилася дуже вчасно. Не у сенсі тут і зараз, а глобальніше, на теренах життєвого простору, з перспективи 570 днів війни та оптики життя без поділу на професійне й особисте в риториці “серед яких нещасть нам пощастило жити”. Жодна довгочитанка з мережива рефлексій неспроможна була б увібрати усі барви пережитого тут досвіду від усвідомлення теоретичних підвалин ЦЛР до розуміння механіки й інструментарію елементів його втілення крізь оптику суспільно-орієнтованого навчання. Фортеця Тустань - це особливий сюжет не лише Школи, але і цілої методології не просто збереження, але і животворення культурної спадщини”.
Ірина Паслась так коментує свої враження: “Школа цілісного людського розвитку стала для мене з однієї сторони зануренням у спільноту УКУ, нові знайомства, глибше розуміння процесів та праці кожного, а з іншої - новим досвідом генерування ідей, пошуком шляхів особистої та колективної корисності, причетності, розвитку та впливів на спільне майбутнє”.
