Володимир Турчиновський Декан Факультету суспільних наук УКУ, директор Міжнародного інституту етики та проблем сучасності УКУ
Ключовий урок полягає у тому, що ми — Україна — можемо вести за собою світ
Сьогодні перед нами гранично зрозумілі завдання: перемога та розбудова України. Попри ясність цих завдань нам все ж доведеться рухатися у тумані невизначеностей та екстремальних викликів воєнного, суспільного, економічного, безпекового та дипломатичного характеру ще впродовж тривалого часу.
Щоб пройти цією дорогою, крім ясності цілей, нам ще потрібна ясність щодо наших моральних маркерів та впевненість, що солідарність за будь-яких обставин залишатиметься практикою, що визначатиме нашу суспільну дію та, якщо потрібно, протидію.
Мова про «уроки» викликає шкільні асоціації у багатьох, але з іншого боку, хто сказав, що прикметою зрілості та мудрості є здатність обходитися без уроків? Сьогодні для усіх нас формат уроків повинен стати суспільною школою, яка гарантує нам «зв’язок із реальністю», дає можливість зшивати сенси та досвіди, будувати горизонтальну і поколіннєву взаємодію, виборсуватися з обіймів провалів, помилок та невдач, оминати моральні пастки, ініціювати, впроваджувати, брати відповідальність, ставати творцями і жити свободою задля свободи іншого.
27 лютого 2022 року, на четвертий день після повномасштабного вторгнення росії, з’явилася редакційна стаття Wall Street Journal із заголовком Ukraine Leads the World. The brave resistance to Putin is an inspiration and lesson to the world. Глобальне лідерство України у світі помітили одразу ж. До чого нас це лідерство зобов’язує і які перші уроки з цієї війни ми можемо винести зараз?
Урок 1. Ключовий урок полягає у тому, що ми — Україна — можемо вести за собою світ
Мені дуже хочеться зараз сказати, що наше ключове завдання полягає у тому, щоб і через пів року, і через рік WSJ, The Economist, NYT визнавали глобальне лідерство України. Але насправді розумію, що наше ключове завдання зараз полягає у тому, щоб те, що зробило нас лідером в очах світу, вилилося не тільки у перемогу, а й перетворилося на сталі принципи нашого розвитку та розбудови країни. Якщо зможемо це осягнути, то статей про українське лідерство буде ще багато, а українські кейси викладатимуть в університетах цілого світу.
Урок 2. Корупція вбиває
Корупція десятиліттями була головним та стратегічним експортним продуктом росії. Як виявилося, російська інвестиція в корупцію була стратегічнішою для імперії, аніж інвестиція у власний розвиток та модернізацію. За своєю суттю росія виплекала із себе терористичну структуру державного рівня, яка суттєвим чином модернізувала принципи державного тероризму, ввівши до свого терористичного арсеналу корупцію, як ключову методологію тривалої дії та впливу. Корупційний тероризм дозволяв росії брати у заручники цілі народи (включно зі своїм власним) для глобального просування правлячої еліти інтересів. Захоплення літаків та автобусів на цьому фоні виглядає аматорською і малобюджетною справою.
До речі,
«рускій мір» є нічим іншими, як фантиком, обгорткою корупційної начинки.
Практика корупційного лицемірства потребує «ціннісного обґрунтування», у яке системно вливаються мільярдні інвестиції. «Рускій мір» або Lebensraum, якщо шукати найближчі аналогії, є токсичним коктейлем із імперіалізму, комунізму, «вєлікай пабєди» та плакатного православ’я, який підживлює квазірелігійні почуття та годує духовним ерзацом своїх адептів.
Урок 3. Солідарність є формулою життєстійкості та джерелом життєдайності
Солідарність рабів не є справжньою солідарністю, але й свобода самозакоханого індивіда також не є свободою. Справжня свобода можлива лише у просторі солідарності. Саме тому, є сенс платити своїм життям за свободу іншого. Одне зі свідчень, яке народжується зі смертельного протистояння зі злом, полягає у тому, що солідарність є виявом найбільш автентичної свободи — свободи, яка є ефективною, дієювою, зцілюючою та творчою силою.
Урок 4. Етика солідарності повинна визначати дизайн нашої суспільної архітектури
Цей урок війни полягає у тому, що ми зараз проживаємо і кров’ю прописуємо етику солідарності, тим самим закладаємо фундамент суспільної архітектури. Ключове завдання полягає у тому, щоб етика солідарності не залишилася лишень інструментом долання форс-мажорних ситуацій, а стала практикою нашого сталого суспільного розвитку в Україні.
Коли особа стоїть перед реальністю немилосердного, безжального та руйнівного зла, залишаються два імперативи: захистити гідність іншої особи та не втратити власну гідність.
Ці два імперативи задають архітектуру солідарності, у просторі якої ми зараз перебуваємо і яка остаточно є ключовим інгредієнтом української життєстійкості, яка для світу виглядає дивом. А особливо на фоні відведених нам 72 годин до капітуляції та двох місяців до «параду пабєди» в Києві.
Сорок біблійних років, як ми пересвідчуємося, зовсім не байка, а інструкція для тих, хто хоче свою «пост-якусь-там-ситуацію» перетворити на простір суспільної свободи вільних людей. Тридцять років уже за нами, а в наступних десять років повинна вміститися наша перемога та відбудова-розбудова України.
Кожне покоління українців впродовж цих тридцятьох років мало свою мегаподію, у якій доводилося спільне благо усіх ставити над своїм інтересами. Кожна із цих подій ставала своєрідним геополітичним та ціннісним землетрусом, який струшував на тільки українську дійсність, а й ставав епіцентром глобальних впливів, які витягували на світ притрушені порохом сенси та принципи«старих демократій». Сенси та цінності припали порохом, бо «сила процедур» та «процедурна логіка» самі стали сенсом та цінностями. А, отже ж, який наступний урок?
Урок 5. Досвід міжпоколіннєвої взаємодії є зараз один із найцінніших досвідів та елементів нашого суспільного капіталу
Спільність проживання «межових досвідів» різними поколіннями формує глибоку і своєрідну культуру, цінності і практику громадянства.
Урок 6. Важливо, щоб досвід долання зла та перемоги над драконом не став досвідом власного перетворення на дракона.
Останньою спокусою переможеного зла є спокуса стати «добрим» драконом. Війна відкрила потужний пласт моральних досвідів та релігійних пережиттів.
Наш досвід протистояння злу у всій його неприхованій огидності та жорстокості, досвід долання цього зла та відстоювання добра повинен відкалібрувати моральний компас кожного. Насправді наші індивідуальні компаси мали б стати мережею для комунікування моральних досвідів та практик. Сьогодні усвідомлення того, що ми стоїмо на стороні добра і справедливості (тобто, на боці правди), є неймовірно важливим для нас. І нам важливо, щоб світ також стояв на стороні добра і справедливості та підтримував нас не тому, що ми українці, а тому, що ми сьогодні воїни світла і добра.
Те, що ми маємо досвід виривання із радянського тоталітаризму, досвід опирання «рускаму міру» та досвід військового протистояння імперії зовсім не означає, що віруси тоталітаризму обходитимуть український люд стороною. Якраз впевненість у тому, що ми маємо сильний імунітет, може зіграти з нами злий жарт. Зло може маскуватися та спокушати у різний спосіб, але одна з найпотужніших методологій зла полягає у спокушуванні тоталітаризмом.
Урок 7. На жаль, res-publica може перестати бути спільною справою саме тоді, коли нам здається, що нарешті я можу зайнятися «своєю справою», бо «республіці» уже нічого не загрожує.
Насправді ж, найбільш дієвою протидією тоталітаризму є публічна культура «спільної справи». Ключовим завданням найближчих місяців та років буде формування дієвого способу конвертації сьогоднішньої енергії, практики та досвіду «спільної справи», якою є війна та захист «республіки», у щоденні ритми розбудови України.
Бізнес, освіта, громадянський сектор, релігійні організації, громади, армія — зрештою, усі політичні, культурні, дипломатичні, академічні та урядові середовища повинні навчитися не випускати з поля зору фундаментальну річ нашого суспільного договору: свобода та гідність особи є основами нашої «республіки». Взаємне служіння свободі та гідності кожного є нашою «спільною справою» та джерелом суспільної справедливості. Якщо не хочемо втратити здатність протистояти тоталітаризму, то каркасом, на якому триматиметься наша республіка, повинна стати культура служіння.
Урок 8. Політичні середовища повинні зрозуміти та прийняти те, що вітальність, життєдайність і сталість нашого розвитку йдуть від громадянського суспільства
Тому, думаючи системно та стратегічно, слід розбудовувати архітектуру суспільних стосунків і моделювати механізми влади таким чином, щоб «спільна справа» (республіка) залишалася у просторі дії та відповідальності громадян. А сама держава мала б стати інструментом громадянського суспільства для підтримки життєстійкості та життєдайності республіки.
Уроків насправді набагато більше, а ще з’являтимуться нові й нові. Важливо, щоб «уроки війни» не перетворилися на «війну уроків». Якщо уникнемо цієї пастки цього разу, то точно станемо суспільно зрілішими та мудрішими, а світ прислухатиметься до нас, формуючи нову інфраструктуру солідарності і безпеки.
Роздуми, представлені в межах серії візійних конференцій, започаткованих НаУКМА та УКУ в червні 2022